Розуміння — непроста річ. Я дуже люблю Мерил Стрип. Для мене вона — найкраща кіноактриса. Вирішила я передивитися давній фільм, в якому Стрип зіграла хвору на рак матір і жінку, що прийняла смертельну дозу морфіну, бо не могла вже мучитися сама і мучити своїх рідних. За цю роль акторка отримала «Оскар» — заслужено, бо минуло понад 20 років, а гра Стрип не зблякла.
Натуралізм у Стрип майстерний, викликає не лише відразу, а й співчуття. Цей фільм називається «One True Thing». Назву переклали «Справжні цінності» вслід за росіянами, коли насправді ідеться про одну-єдину правдиву річ, про істину. Ідеться про те, що людина щаслива, коли вміє цінувати те, що має, коли не відчуває себе обділеною Богом і людьми. У фільмі, до речі, ця думка варіюється на прикладі трьох головних персонажів.
Батько щасливої родини страждає, бо він — письменник, але невизнаний. Успішна у професійному плані донька вирішила доглядати матір, але не хоче жити таким нецікавим, кухонним життям, як жила її мама. І тільки дружина і матір, роль якої грає Стрип, не прагне більше того, що має. Саме тому вона й сильна, сильніша навіть за своїх здорових родичів.
Я б не писала про все це, якби ці, так звані, справжні цінності, тобто родинні, про які у фільмі насправді ідеться опосередковано, не були спрофановані нині остаточно. Бо любов — єдина справжня річ. І вона завжди смертельна, як у Шекспіра, а не геппі енд, шампан і повітряні кульки. Одне слово: треба перекладати назви адекватно, якщо вже не розумієш сенсу фільму. Рене Зеллвегер, до речі, теж добре зіграла свою роль…
Роксана Харчук
