От і Сашко Вільчинський відзначає свій солідний ювілей. Пам’ятаю його юним практикантом, а потім і журналістом в Одесі. Як і багато хто з нас замолоду, — поневірявся безхатчиною, невлаштованістю, часто спав в редакції на газетних підшивках, але все ж переважав його величезний творчий запал і молодеча безлімітна енергія.
З того часу минуло багато всякого.
Видалось чимало книжок, пройдено довгий шлях.
І нині, вітаючи Сашка з ювілеєм, знаю: це ще далеко не кінець історії! Вільчику! Будь!
Тарас Федюк
