От і Сашко Вільчинський відзначає свій солідний ювілей. Пам’ятаю його юним практикантом, а потім і журналістом в Одесі. Як і багато хто з нас замолоду, — поневірявся безхатчиною, невлаштованістю, часто спав в редакції на газетних підшивках, але все ж переважав його величезний творчий запал і молодеча безлімітна енергія.
Український національний патріотизм, чи пролетарський необольшевизм? З Катериною ІІ в Одесі все зрозуміло. Вона топила в крові український народ, українську козаччину. Пам’ятникам Катерині ІІ не місце на українській землі. А от щодо закликів знести пам’ятники Кайзеру Австрійської держави Францу Йосипу на заході України — я категорично проти.
Давно збирався розповісти про шорти, як символ… свободи. Ще й син, народжений уже в незалежній Україні, дивувався: «Що особливого в шортах? До чого тут свобода?!» Ге, бо не жив ти, слава Богу, в СРСР! Там не те, що шорти, але й штани-кльош сприймалися як виклик совєтській системі. І розглядали їх власників на всяких «товаріщеських» зборах. Адже, казали: «сєводня ти слушаєш джаз, а завтра Родіну прадаш!»
