Людина ввіткнута
в роботу
наче голка
туди-сюди
туди-сюди
шиють і шиють
нею
великий мішок
для світу
***
страшно
що світ
почує моє дихання
і підстежить
де я
***
час відлітає
білим пером
і я відлітаю
чи чуєте
я відлітаю
(Раїса Лиша. Трисвіт. К. 1994)
Раїса Лиша (2 жовтня 1941-17 жовтня 2023) — художниця, поетеса, есеїстка, дисидентка. Родом із Січеславщини. Була близькою з Тарасом Мельничуком, Ярославом Лесівим, Опанасом Заливахою та ин. У 60-70-х переслідувалася владою.
Писала вірші із початку 60-х років, вперше опублікувала їх 1988-го, першу збірку видала 1994-го (“Трисвіт”), другу (“Зірнула зірниця”) – 2010, третю (“Дерево світу зітхає”) – 2014.
Близька поетичною манерою до поетів київської і нью-йоркської шкіл. Її творчість пов’язують з українським модернізмом другої половини ХХ ст.
Поетеса, у творчости якої вдало поєдналася фольклорна традиція, модерна форма і драма національної історії.
Євген Баран
P.S.
Позавчора душа Раїси Лиші відлетіла у Вирій. Вона завжди справляла враження заблуканого Янгола, який розгублено роззирався довкола серед повсякденної суєти… Непрактична і не пристосована до прагматичного життя. Для друзів і близьких людей Рая була непомильним і незмінним моральним орієнтиром, а для сторонніх і духовно чужих – дивачкою.
«… Абсолютно ясний поетичний і малярський хист людини в наших умовах брався за дивацтво» – зауважив про неї Євген Сверстюк.
Рая не любила бути в центрі уваги, щоразу щиро дивувалася, коли чула захоплені відгуки про свою поезію і малярство. Не любила фотографуватися. Ту світлину, що вгорі, я зробила на Хрещатику шість років тому, як виявилось, під час нашої останньої зустрічі.
Невимовно сумно. Україна втратила ще одну дочку.
Галина Костюк
