Відвідав засідання Комітету зі свободи слова. У піджаку та галстуку почувався, мов ішак під балдахіном. Андрій Куликов прийшов у светрі та кашне. Молодець! Сюмар теж умнічка: була одягнена зі смаком, але без викликів. Загалом, зустрів там також купу інших своїх друзів у піджаках. Вони мене, старого викладача журналістської етики — не розчарували: усі розмови були по темі.
Єдиний мінус, навіщось прийшов колишній генпрокурор Піскун, прочитав з папірця щось своє, «лічноє» і 
зник. А загалом, усі інші розуміли одне одного, і розуміли, навіщо зійшлися.
Червоною ниткою і основним лейт-мотивом у виступах бриніла думка:
1. Журналістська спільнота не змогла самоорганізуватися у боротьбі з фейками.
2. Державну цензуру вводити ще зарано.
3. Протистояти фейковим новинам і дезінформації – треба й надалі.
4. З усіх варіантів, найбільш корисним видається співкоординація дій і зусиль журналістських організацій та державних структур.
5. Свобода слова (як право) залишається недоторканою.
Комітет напрацьовуватиме наступні документи, які слугуватимуть «зброєю» у боротьбі з фейковими новинами.
Володимир Сердюк
