Культура

Зберемося, але без Василя…

Навіть не здогадувався наш Василь Портяк, що сьогодні вся стрічка у Фейсбуці бринітиме його іменем. У гіркому, неприйнятному для розуму прощанні… У сотнях сплесків любові й болю…

Не збирався…
Збирались ми зібратися курсом у травні, і він, оскільки не зміг доєднатися до нашого товариства у грудні, обіцяв, що ще й раніше побачимось.

Побачимось ми, Васю, вже цього понеділка.
Востаннє…

От як це можна прийняти?!…
День минає, а я все не збагну. Ми всі не збагнемо. День минає, а біль все сильнішає…

У нього від хвороби почали тліти легені.
А згоріло — серце… Прощавай, друже…

Зоя Шарикова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.