Навіть не здогадувався наш Василь Портяк, що сьогодні вся стрічка у Фейсбуці бринітиме його іменем. У гіркому, неприйнятному для розуму прощанні… У сотнях сплесків любові й болю…
16 лютого 2019 року — 2 березня 2019 року… Лише два тижні минуло від мого літературно-мистецького вечора у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого…
Сьогодні вранці помер Василь Портяк… Були часи, коли ми разом з Михайлом Сидоржевським боролися проти розпродажі Спілчанського майна: поліклініки, будинків творчості і т.д.
Василь Портяк – літератор, фільмовий сценарист. За ним авторство рублено-цілих – золотого рельєфу – новел. Витримано-виважені в слові, – його новелістичні коралі, – то добре хмільне вино – сортове, медами.
З Божою поміччю провели мистецький захід «Дума про Отрюха». Висловлюю щиру подяку дирекції чернігівського Музею Михайла Коцюбинського та акторам тамтешнього академічного театру імені Тараса Шевченка.
Вірнопіддана північним загарбникам верхівка Української православної церкви (московського патріархату) продовжує ревно дотримуватися традицій кадебістського стукацтва: чи не щодень строчить доноси в різні міжнародні організації та іноземні посольства.
Вчора були на Чернігівщині. Провідали могили батьків з нагоди Дня народження Олександра Івановича Комара, якому цими днями виповнилося б 80 років (помер у своі 62).