Отже, мости спалені вщент: Росія оголосила президента України в розшук, Україна не визнає Путіна законно обраним президентом. Хтось спитає: а як же тоді переговори з РФ, про які говорив заступник начальника ГУР МО України Скібіцький? Хай у 2025 році, на вигідних для нас бойових позиціях, але все ж переговори, і все ж з тією ж самою Росією, де Путін і далі буде царем?
Тільки за участі посередників. Того ж Китаю чи США, Туреччини чи Саудівської Аравії… Якщо взагалі ті переговори коли-небудь будуть.
На те схоже, що Україна із Заходом щодо цього помінялися місцями. То ми категорично були проти переговорів, тепер Захід готовий підвищувати градус протистояння з Росією і дипломатію на разі відсовує у далекий ящик. Та й про що от прямо зараз чи у 2025 році можна домовитися?
Всі окуповані і включені в Конституцію РФ українські землі разом з громадянами України залишити загарбнику? А за цю милість — тимчасового припинення вогню — віддати Росії заморожені банківські активи?
Можливо, команда Байдена перед виборами була б і не проти, щоб подати це, як перемогу кандидата у президенти. І оскільки ми обнулили стосунки з Росією, то хто буде підписувати подібні документи — пенсіонера Леоніда Кучму знову кликати?
З цими документами що в Будапешті (1994 рік), що в Мінську (2015 рік) взагалі якась непроглядна темрява: хтось щось підписує, хтось на щось натякає — жодних гарантій і ясності.
Тому що це договори з дияволом — Москвою. Для Росії переговори і договірні документи завжди були, є і будуть лише етапом для підготовки удару по тому, з ким документ підписаний. Ще вчора і Скібіцький, і командуючий Сухопутних військ генерал Павлюк це розуміли. Сьогодні ведуть мову про неможливість вирішити протиріччя між Україною і РФ лише на полі бою.
Зрозуміло, що втомилися. Зрозуміло, що заплачено вже страшну ціну, але не про переговори слід говорити військовим. Нашим генералам, раз вони так чи інакше вже втручаються у політику, слід нарешті перейти до публічного тиску на свою київську владу, яка ігнорує потреби ЗСУ що в мобілізаційній сфері, що в налагоджені оборонного виробництва. Ну, звільнить Зеленський за обґрунтовану критику, це настільки страшно? Вводити в оману себе і травмоване війною суспільство в оману — ось що по-справжньому страшно і катастрофічно.
Віктор Лешик
