Найдивовижніше, що багато хто не усвідомлює однієї простої аж до банальності істини: інших книжок, окрім як написаних, просто немає і бути не може. Цей простенький логічний парадокс — добра ілюстрація для правильного розуміння життя, себе і свого місця у ньому, врешті просто розуміння всіх інших людей.
Читання, як образ життя.
Замолоду переважно всяка книжка (стосунки/справа) цікава, смакує і пасує. Деякі, за браком власного життєвого досвіду, сприймаються навіть як одкровення/кохання/покликання. Це тільки з кількістю прочитанх книг/прожитих років формується критичне ставлення до прочитаного/прожитого. Аж до відчуття, що у всіх книжках/стосунках/прожитих днях, все одно чогось бракує. І саме ця неможливість цілковитого задоволення, на мою думку, і є визначальною ознакою того, чи стали ви самодостаньою особистістю. Адже невдоволення кимось/чимось переважно є тільки там, де існує більш-менш чітке усвідомлення того, що і як має бути.
І ось тут нарешті найцікавіше: нічого іншого, окрім того, що вже стоїть на книжкових полицях, немає і не буде. Або, використовуючи цей образ — що зроблено нами, набуто, отримано, пережито. І швидко дописати щось нове, змусити переписати чуже, щоб нам нарешті сподобалося, вже просто немає часу.
Можна скільки завгодно рівняти життя/стосунки/справи до якогось уявного ідеалу у нашій свідомості, але на виході завжди буде тільки те, що вже зроблено. Нами самими, чи оточуючими…
Життя, як читання книг. Можна змарнувати залишок у гонитві за тією однією найсокровеннішою, яка нарешті задовольнить. Але вірогідність натрапити на таку рівнозначна нулю. І не тому, що вона не написана. Просто ми вже нездатні розпізнати її. Вона для молодих, не для нас.
Так і зі справами й людськими стосунками. Радіймо і тішмося тими, що вже були і які ще потроху робимо. Якщо оцінювати їх не у порівнянні з ідеалом, якого не існує, то зроблено багато. У міру сил і можливостей кожного. Ось в цьому секрет оптимізму. І справ інших, ідеальних, не буде, і знайомих інших, і друзів інших, і ворогів інших також не буде…
Бо інших книжок, окрім як написаних, просто немає і бути не може. Навіть якщо з причини проминання життя вони раптом перестали нас абсолютно задовольняти.
Юрій Чорней
