З снігами –
небо стало холодніше
і наче більше.
З віршами –
дні мої тепліші
і наче більші.
Закінчуються всі дні – життям,
але не віршем,
кажу:
«Не віршем!»,
прошу: «Не віршем…»
(Оксана Чубачівна. Фарби для неба. К. 1985)
Один із найцікавіших поетичних дебютів середини 80-х. Художниця і поетка Оксана Чубачівна, донька поетки Ганни Чубач. 1991 була ще одна збірка («Вдячність деревам»). Потім павза до 2001 («Вічне повернення»), а відтак — мовчання до 2021 («Сонячний вітер»).
Мені важко зрозуміти дивне мовчання навколо імени Оксани Чубачівни. З іншого боку — вона талановита художниця і більшу творчу реалізацію має в цій сфері. Так, як на Прикарпатті, Марія Корпанюк, теж талановита художниця і поетка.
Вірші Оксани Чубачівни філософсько-медитативного плану. Вони є віршами-риторичними запитаннями. Їхня суть не у потребі нагальних відповідей, а вічному пошуку життєвих сенсів …
Євген Баран
