Якось зайшлося про Житомир.
Місто, де я народився. Випадком, чогось, зустрів Свєту Ящук, однокурсницю, землячку.
Зайшлося про Славу Шнайдера.
— О-о-о!!! — пожвавилась вона — та ми ж з ним…
Я, кажу, друкував його, в «Слові», всі, чогось, боялися його друкувати, а я друкував:
Перебудова – помилка тактична
Але іди до мене мій народ.
Я партія твоя комуністична
І і де мій penis — там твій рот.
— О-о-о!!! Він такий розумний… — знову Свєта.
Видзвонилися зі Шнайдером.
Домовились зустрітися в Житомирі. Слава підходить:
— Саша, ти?!…
— Я!
— Ти перший, хто…
Ага:
Ср…ку гуртом наверх пихаєм
Щоб виборчий здійснився план.
І буде плакать баба Ганя,
І матюкаться дід Степан.
Пішли потому до монумента Сергієві Павловичу… Корольову.
Так само, наш земляк.
А вже потім пішли пити червоне сухе вино…
Олександр Сопронюк
Дякую, СергіЮ, що не забуваеш.
Шнайдер.
А той вірш звучить так:
Буде дядько президентом,
Виборчий здійсниться план.
Буде тетя Вєра плакать,
Матюкаться – дід Степан