— Якось в гори до гуцула з міста приїхав знаний мисливець, — розповідає Дезийдерій Васильович. — Він приїхав у зимі, щоб довідатись особливості полювання на ведмедя саме у цій порі, бо все інше у мисливській справі він уже знав.
Гуцул розпитав гостя про те, яка в нього потреба і погодився розповісти науку зимового полювання на такого поважного звіра.
— Найперше, — повідомив гуцул, — потрібно нічого не боятися. Далі потрібно вибрати добрячого кілка і рушати з ним у гори шукати ведмежий барліг. Коли барліг буде знайдено, потрібно глибоко запхати в нього кілка і сильно ним там поворушити.
І надзвичайно важливо при цім, нічого не боятися.
Коли мисливець спитав у гуцула, а що ж робити далі, той йому повторив:
— Нічого не боятися і чекати, коли з барлогу полізе звір. А як тільки з’явиться морда ведмедя, то потрібно мерщій заліпити йому очі гівном!
Ошелешений мисливець здивовано спитав: «А де ж взяти гівна?»
І гуцул йому на те відповів: «Гівна буде стільки, скільки потрібно. Головне – нічого не боятися!»
Валентин Ткач
