Наша воістину перша любов – це наше минуле.
Ми так навчилися його прикрашати, забувати, потім пригадувати, знову прикрашати, звеличувати й геть зовсім обожнювати.., так навчилися, що нічого іншого як слід і не вміємо.
Моя перша любов була жахлива. Я кажу про любов як процес. Любов як об’єкт — була нормальна. Дівчина як дівчина. Вона сиділа через ряд парт навскоси, і коли хтось із хлопців з мікророгатки (тоненька гумка на двох пальцях) поцілив їй у шию скрепкою, вона відразу ж гнівно звернула свій небесний, але спопеляючий погляд на мене. А до того робила вигляд, що нічого особливого в моїх телячих витрішках немає.
Про першу любов і… краплину на носі
