Мені важко писати. Мені справді важко… Жне косар, не спочиває, й ні на кого не вважає, хоч і не проси… Така-от безжальна косовиця… Він любив бути на видноті, в центрі уваги, на перехрестях подій. Можливо, забагато полюбляв зовнішні ефекти. Але мав унікальну властивість, притаманну харизматичним особистостям: надзвичайно тонко відчував атмосферу і настрої в будь-якому гурті, в будь-якому середовищі, вмів аналізувати, швидко приймати рішення і діяти в складних неоднозначних ситуаціях.
Популярний письменник, відомий публічний політик, громадський діяч. Трибун. Державець. Історична особистість…
Був неординарним і складним, але при цьому — відкритим для перехресних вогнів, які, мені здається, іноді дошкуляли йому нещадно і безжально. Прожив яскраве життя, багате на красиві події.
Мабуть, для багатьох він видавався щасливцем, котрий витяг лотерейний білет з чималим кушем. Мені здається, що насправді він був самотнім. Особливо в останній час свого життя, в час, коли довшають тіні і сутінки загромаджують довколишній світ. В час, коли так хочеться тепла…
Я ніколи не був близьким з ним. Ніколи з ним не пив коньяк і не ділився застільними одкровеннями. Хоча життя нас пов’язало в досить химерний спосіб. Три роки тому ми з ним кілька разів розмовляли – по телефону і при зустрічах.
Дякую Господу, що свого часу поміг мені не схибити і не наламати дров тоді, коли дехто штовхав мене до цього, намовляючи бігти в різні кабінети в пошуках правди. Адже, як відомо, диявол починається з піни на губах янгола, котрий бореться за справедливість.
Безперечно, Володимир Яворівський – у золотій плеяді світочів новітнього українського національного відродження. Він уже належить українській історії.
Відійде як вода в пісок у небуття все, заштриховане в темні барви. Зостанеться пам’ять про добро, що встигла зробити людина на цьому світі. Зостанеться світло…
Михайло Сидоржевський
