Сьогодні, коли минула ейфорія від щойно з видавництва і уперше побаченої книжки «Ніч із профілем жінки», я згадав, як з’явилась ідея її написання. Мені приснилося, що я між сном і дійсністю. Я розумів, що сплю і крізь сон чую, як шкрябає у вікно крислатим гіллям боровиця і пищать у нічному повітрі кажани.
І тоді з ночі вийшла жінка.
Вона стояла серед спальні, залита місячним сяйвом, і дивилась на мене. Я бачив, що в неї 
немає обличчя. Тільки довгий плащ із капюшоном, з-під якого зяяла порожнеча.
Я боявся на неї дивитись.
Мені здавалося, що вона затягне мене в свою порожнечу. Хотілося тікати, але ноги і руки не слухались. Я був ніби метелик з гербарію, пришпилений її магічним поглядом. Я не знав, як вона за мною спостерігає, адже в неї немає очей, але вона зчитувала кожну мою думку.
І тоді я прокинувся.
За склом лоджії, розтрушуючи зелене порохно, висіла повня. Розтинаючи крилами вологе нічне повітря, пищали кажани. Я відчув, як місячною доріжкою тікає мій сон. Важкою рукою намацав торшера й увімкнув світло. На комоді лежали ручка і записник, і я почав записувати історію про зустріч із нічною жінкою, в якої не було голови.
Писав до ранку, а потім, знесилений своєю уявою, впав і заснув. Так з’явилась ідея роману «Ніч із профілем жінки», який я написав під час жорсткого карантину, у відчаї тікаючи у світ своїх фантазій.
Замовити книжку можна на сайті видавництва «Академія»
Володимир Даниленко
