Хтось підрахував, що у великій територіально Чернігівщині, в господарствах селян утримується майже 30 тисяч кіз. Але це за статистикою на вже далекий 2014 рік на 1 січня. Треба завважити ще й таке: весною-влітку, після розтелів поголів’я кіз зростає до 75-80 тисяч. Козенята швидко набирають вагу, і відтак великий відсоток їх іде на м’ясо.
Найчастіше кіз заводять пенсіонери, для яких важко утримувати корову. Мешканка села Комарівка, що в Менському району Марія Григорівна Козел має 78 років.
– Я три роки тому відмовилася тримати корову, – розповідає вона. – Важко було її порати, заготовляти сіно. Тому завела козу. Вона моя справжня годувальниця! Дає по 2 і більше літри молока щодня. А мені більше й не треба! Вистачає навіть на сир і сметану…
Натомість члени сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Надія» села Авдіївки Куликівського району отримали від фундації «Хайфер» 10 кіз і цапа для розведення.
– Вони прижилися, розвелися у селі, – говорить голова правління «Надії» Галина Ілляш. – Але, якщо чесно, це не основний наш профіль. Козячу ферму ми не облаштовували. Обробляємо членам кооперативу городи, заготовляємо сіно.
А ось у Неданчичах Ріпкинського району козячу міні-ферму таки мають. Її створили директор місцевої школи Світлана Василівна Веремійчик та її чоловік Олег Олександрович, колишній вчитель трудового навчання, а нині пенсіонер. Фактично він і завідує козячим господарством.
– Займаємося цим вже років з 15, – повідомив він.
– Яке у вас поголів’я?
– З козенятами 24 тварини.
– На зиму треба багато для них сіна?
– На всіх – як на дві корови. Плюс те, що кози не такі перебірливі з харчами. Вони їдять все, що покладеш…
– Самі пасете таку ораву?
– Ні. Прив’язую у лузі чи в урочищі козу-вожака, і всі слухняно пасуться біля неї. Щоправда, коли починається сезон полювання, то доводиться наглядати за стадом. Адже чужі мисливці можуть залюбки поплутати і вполювати свійську козу…
– Козяче молоко, м’ясо має специфічний запах, які не всі люблять.
– Це так. Але я давно вже займаюся цією справою. Кози у мене породисті – Альпійська, Зааненська, Чеська. Молоко у них без неприємного запаху. А м’ясо треба відповідним чином замочувати. Воно ідеальне для шашликів, фаршу.
– Як розпоряджаєтеся вирощеним?
– Наша родина не має проблем на зиму з м’ясом. Це – раз. А, по-друге, з молока робимо бринзу, сир. Усе це користується попитом. Та й козяче молоко корисне для вживання.
… Кози витриваліші за інших свійських тварин, потребують менше уваги і догляду, а тому останнім часом їхнє поголів’я у селах Придесення зростає.
Сергій Павленко
