Один з найшкідливіших міфів, яким себе тішать українці і який робить реальну шкоду нашій країні, затуляючи від нас правду – те, що українці, начеб то, дуже працьовита нація. Ця самохарактеристика йде одразу після співучості, і якщо співучість ще якось можна виміряти, то KPI нашої працьовитості міряти чомусь ніхто не поспішає. Зрештою, що їх міряти – стан економіки, середня зарплата і ВВП на душу населення красномовно свідчать про зворотнє.
І що прикметно – ніхто у світі не вважає українців дуже працьовитими, окрім самих українців. Думаю, мало хто у світі в принципі переймається такими категоріями, бо розвинуті економіки більше обходить не об’єм працьовитості, а її ефективність та коефіцієнти корисної дії. Співвідношення затрачених людино-годин до об’єму виробленого продукту. В Україні працьовитість у більшій мірі вимірюється об’ємом. Людей в нас багато, годин теж. Працюємо!
Ефективно українці починають працювати за кордоном, потрапляючи в якісно організовані робочі процеси, або в Україні, коли хтось привозить технології чи відкриваються підприємства з іноземними інвестиціями та іноземним менеджментом. І тому успіх наших заробітчан або емігрантів залежить не від їх об’єму праці, а від ефективності середовища, в яке вони потрапляють.
В інтернет-павутині трапилась мені табличка з середнім рівнем заробітку різних національностей в США, але тих, хто вже з-поміж другого або третього покоління там. Тобто приблизно в рівних стартових умовах. Так ось, українці — на 24 місці. Євреї — на 2-му. О, ми так і знали, скажете. А знаєте, хто на першому, хто обійшов євреїв? Індуси! Шах і мат. Іранці та пакистанці на 10 та 11 відповідно. Це якраз ті, що на кордоні з Білоруссю стовбичать, а ми їх обзиваємо неробами, які на соціалці сидять в Америці.
Ефективність працьовитості українців щоразу боляче і яскраво демонструють різні заїжджі фермери з Франції і Голландії, які на тих самих землях і з тими самими культурами через грядку від українців збирають втричі більші та якісніші врожаї. Недавно побачив відео про одного такого голландця. Він обладнав зрошувальні системи на полі з… картоплею. Хто коли на Галичині бачив, щоб кропили водою бараболю на городі? На грядку пару відер води виніс, огірки і помідори підлив і доста. А коли картопля не вродила або вродила дрібна, то шо ми кажемо: сего року так бог дав, на другий рік, можливо, буде ліпша? Зате цілий рік ми все одно – працьовиті!
Звісно, всі ми розуміємо звідки причини такого явища. Десятки років під СССР, де ефективна праця булла всуціль демотивована зрівняйлівкою, потім страшенно неякісна освіта і відсутність технологій та систем управління бізнесом зробили свою чорну справу. Інерція СССР все ще дуже відчутна у державному секторі економіки та управління, і сильно відчутна у приватному теж. Дуже багато українців ходять на роботу за зарплатою і не мають інших мотивів і розуміння, що я тут, на роботі, роблю.
Але ми поволі виборсуємось і вчимося. Головне, не забувати, що у вирішенні проблеми найважливіше – спочатку визнати її.
Володимир Гевко
