Вчора після 21.00 не міг писати. Та й говорити особливо не хотів. Емоції. Гадав, що давно став людиною статечною, розсудливою, менш імпульсивною. Аж ні. Людина по суті своїй — істота емоційна. Так, вчора це були гарні емоції — міхур невизначенності і зради, який від осені розбухав і розбухав, луснув. Перепробувавши всі інші варіанти, американці врешті ухвалили правильне рішення.
А що ж це за рішення? Ось тепер час розкласти по поличках.
Основне — це не 60,8 мільярда доларів. Основне — американський політикум не бачить майбутнє Європи і світу без незалежної суверенної України. Це, власне, визнання доконаного факту — українці сталися, як державна нація. І це неможливо вже ні ігнорувати, ні знищити.
Прагматичним американцям краще з цим співробітничати і підтримувати замість того, щоб ігнорувати і наживати собі дуже грізного дуже розлюченого ворога — зраджену ними ж Україну. Ми пройшли неймовірно важкий і неймовірно важливий тест на уроці історії. Як ізраїльтяни, так і українці, поставили сильних світу цього перед фактом: ми є. Ми на своїй землі. І нікому її не віддамо.
Американці дуже втомилися від свого лідерства. Це очевидно. Але події від 7 жовтня 2023 (напад Хамасу), знищення росією цивільної інфраструктури України, удари ЗСУ по нафтопереробці РФ, масована ракетна атака Ірану на Ізраїль, дані американського розвідувального співтовариства, загравання європейських політиків з Китаєм…. все це і багато чого іншого підвели істеблішмент Америки до висновку: збереження лідерства — це єдино можливий шлях порятунку самих США від світової ізоляції і занепаду.
Попереду ще кілька вкрай непростих тижнів (прості для нас давно закінчилися). Допомога від США почне поступати десь в середині травня. Але постачання на фронті поліпшуватися почне значно швидше. Багато європейських лідерів, оглядаючись на вагання США, не спішили допомагати. Тепер причин зволікати стало менше.
І насамкінець. Колишній очільник ЗСУ Валерій Залужний помилявся, коли влітку, готуючи контрнаступ, говорив, що у нас другого шансу не буде. Говорив, бо не політик. Тут важливо не мільярди рахувати і шанси, а бачити тренд, тенденцію, невблаганний ланцюжок обставин, які навіть упоротих українофобів змушують ставати палкими прихильниками України.
Ці обставини зараз стали вибудовуватися на нашу користь. Власне, ми відкочуємося від трагічного повторення долі Української народної республіки. І зробили ми це насамперед своєю волею і кров’ю. Подарунки не цінуються. Тільки те, що полито кров’ю, є святим.
Віктор Лешик
