Арсенію Яценюку — 50!

Віталій Портніков якось зазначив, що уряд Яценюка — це той уряд, який першим спробував зробити з УРСР незалежну Україну. Це той уряд, який зірвав країну з вічної російської орбіти. Той уряд, що наважився на ділі реалізувати вікопомне гасло Хвильового: «Геть від Москви!»

Восени 1708 року московські попи, за наказом царя Петра, проголосили анафему гетьманові Івану Мазепі «за зраду». Восени 2015 року московські чекісти, за наказом Путіна, проголосили Арсенія Яценюка в розшук за «участь у чеченській війні».

Це ланки одного ланцюга, це — одна й та сама історія. Історія, що триває вже три століття. Ми часом єхидні, вʼїдливі, злопамʼятні й немилосердні. Здебільшого політиків ми не любимо.

Але маємо віддати належне тим людям, які наважилися повернути історію на українській бік. То було велике Діло!

З днем народження, Арсеніє Петровичу!

P.S.
Соціальні мережі були задумані, як територія вільного висловлювання, без обмежень, цензури і упереджень. Але я все одно не виношу двох речей: надмірного панібратства й безтактності. Вже не кажучи про те, що комент має бути дотепнішим, ніж допис. Це — обовʼязкова вимога! Бо в іншому випадку вона тільки засвідчує тупість людини.
Я зроду не напишу в коментах щось таке, що йде в розріз з основною ідеєю допису. Тим більше, коли людина в тебе в друзях на Фейсбук. Це не соціальна праведність, це елементарні норми поведінки в цивілізованій спільноті. Інакше кажучи: на*уй мені здалася ваша приватна особиста думка?
Ставиш в профілі борщ, люди пишуть: це не борщ, а гавно якесь. Пишеш: врятував кота. Кажуть: краще б людей рятували. Пишеш: допоміг людині. Кажуть: краще котам допомагайте. Пишеш: Арсенію Петровичу 50 років! Відповідають: не 50, а 46. І не Петровичу, а Трохимовичу. І не сьогодні, а в березні…
Але, люди — то люди! Що ж ти зробиш? Нічого!…

Віталій Чепинога