Власне, голос Славко не зірвав і не пропив, і політична партія «Голос» у парламенті лишається, а от політик Вакарчук вчергове «здувся». Це шось неймовірне, Слава! Привести власну партію до Верховної Ради, а потім «забити болт» на неї — це навіть не круто, це офігенно круто! Це – безвідповідально!
Бо голосували на виборах не за нікому невідомий політичний бренд «Голос», а голосували виключно за українця Вакарчука.
Бо вірили тобі, Славко, твоїм словам, обіцянкам.
А ти шо?!Треба вміти тримати удар. І питання не в тому, що ти, мовляв, не тримаєшся за депутастький мандат і поступився місцем якійсь дівчинці. Питання у відповідальності перед нами, твоїми виборцями.
Ясно, що ти творча людина, співак, не є політик, і ніколи ним уже не станеш. Але чому так тупо все зливаєш, про що «співав» людям у своїх передвиборчих обіцянках?! Навіщо йшов у політику, коли твій шлунок спроможний переварити на політичній кухні лише манну кашу з молочком?!
Для мене особисто цей твій крок, Славко…. це ніби корабель тоне, а капітан першим біжить до шлюпки, аби швидше втікати.
Ну, шо тут ще лишається?
Хіба написати нову сумну пісню… І ніколи не співати більше оте давнє — «не здамся без бою», бо тепер воно звучатиме навіть не фальшиво, а карикатурно.
Сергій Зарайський
