Політика

Боже, храни Королеву!

Нині Єлизавета ІІ має ювілейну дату — 70 років тому вона зійшла на англійський трон. «Чуєш, а справді англійська королева Єлизавета ІІ праправнучка Ярослава Мудрого?» — перепитую в історичного авторитета, бо мало що наші журналісти здатні понаписують. Авторитетом для мене є мій чоловік, історик, думці якого я довіряю. Чоловік здивовано поглянув на мене, мовляв, що з тобою?, ти ж це знаєш, нащо перепитуєш? Але докоряти не став. Засміявся: «Та у всіх королівських династій Європи тече українська кров!»

І от оце речення (ну не відкриття ж зовсім) чомусь гахнуло по голові, як кувадлом. І знаю ж це. І сама маю лекцію на мовну тематику, де згадуємо Ярослава Мудрого, якого називали сватом для всієї Європи. Це він, крутезний правитель, крутезної супердержави (нашої держави!) поодружував і повіддавав заміж своїх доньок і синів у Європу, а ті понароджували там нові династії королів…

Але одна справа знати про нашу сиву давнину, і говорити про неї відсторонено, а інша — щоб отак, іде тобі на зустріч із Букінгемського палацу живесенька Єлизавета ІІ — і це вона нащадок нашого Ярослава, а раніше її тато Георг VІ — нащадок. А перед ним його старший брат нащадок. І отак розмотуючи клубочок назад, доходиш до нас сущих, до нашого Києва, нашого Ярослава…

А Московія ж то геть десь збоку-припьоку до всього цього. І близько поруч не стояла до отих усіх ниточок-павутинок, які пов’язують нас родинними зв’язками з усією Європою. І як же ж їй, кров з носа!, треба бути з нами «аднім народом»! Ну кров з носа, вони хочуть бути нашими родичами. І хоч знаємо ми це все, та, мабуть, треба отак щодня показувати нам нові нотки і нові барви, нові грані давно відомого.

Щоб ще раз і ще усвідомлювати, що Московія від нас намагається відтяти — наш історичний спадок, наші родові зв’язки. Наші культурні надбання. Московія хоче бути нами. Московія хоче бути замість нас. А вкрадена назва, присвоєні князі, вбиті мільйонами українці, стерта національна пам’ять, розмита українська ідентичність – це комплексні заходи на досягнення нею своєї мети: зробити підміну, зайняти наше місце в світовій історії.

Боже, бережи Королеву!
У ній далека і наша кровинка. Вона є живим нагадуванням, хто ми є.

Лариса Ніцой

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.