Я країни іншої не знаю, де чорний гумор настільки вперто пхали б у повсякденне життя, привчаючи громадськість – саме так і має бути. Ніби це норма. Коли замість Шуфрича, копненого з посади голови комітету ВР з питань свободи слова, призначили в.о. «слугу народу» Євгена Брагара. Еге ж, того самого, що три роки тому пропонував пенсіонерам продавати своїх собак, аби заплатити комуналку.
Цей знавець життя посполитих навіть підказував, які саме пси мають бути – «елітних порід». Мемів, анекдотів і просто матюків Брагар-«кінолог» тоді зібрав чимало.
Відтепер цей нардеп вже офіційно став об’єктом журналістського (і не тільки, звичайно) стьобу. Бо як інакше притомним людям реагувати на це призначення?! Більшість медійників, на відміну від тих, хто за Брагара голосували, свою роботу виконують не під брагою, даруйте за тавтологію. Хоч коли його папєрєдніка ставили головою «з питань своюоди слова» теж, мабуть, не на тверезу голову було.
З іншого боку – що з Брагарем, що з Шуфричем – хіба має значення? Про яку «свободу ЗМІ» в Україні взагалі можна говорити сьогодні?
Людмила Пустельник
P.S.
Володимир Ар’єв непозбувно збентежив. Виявляється, щоб стати депутатом від «Слуги народу», треба бути — увага! — сином няні дітей Зеленського. Це такий депутат Євген Брагар. Той самий, менеджер із продажу собак, як засобу своєчасної оплати комунальних послуг. Гицель, коротше. Тепер цей гицель — голова комітету зі свободи слова.
Ще раз. Син. Няні. Дітей. Зеленського. Цікаво, чи мама за синочка Женю просила, чолобитну барині носила? І я маю надію: Женя Брагар у цієї мами єдиний син. Бо Болівар Верховної Ради двох Брагарів не винесе.
Андрій Кокотюха
