Завжди поважав Андрія Куркова за те, що на міжнародних майданчиках він говорить багато правильних і банальних речей про Україну. У травні ми (я, Цілик і Чапай) відмовилися брати участь у фестивалі в НЙ, який проводили прекрасні люди з ПЕН Америка, саме через подію, в якій паралельно в рамках фестивалю брали участь Маша Гессен та інші хороші руські (російський контекст, жертви тоталітаризму, оця вся болотна муть).
Я країни іншої не знаю, де чорний гумор настільки вперто пхали б у повсякденне життя, привчаючи громадськість – саме так і має бути. Ніби це норма. Коли замість Шуфрича, копненого з посади голови комітету ВР з питань свободи слова, призначили в.о. «слугу народу» Євгена Брагара. Еге ж, того самого, що три роки тому пропонував пенсіонерам продавати своїх собак, аби заплатити комуналку.
Мені легко писати про Шуфрича, бо я рехтував йому в парламенті обличчя, коли це ще не було мейстрімом, але попри це події з його затриманням, підозрою, судом та арештом залишили в мене якийсь неприємний, дуже мутний та тривожний осад і розуміння того, що основні події цієї феєричної вистави, яку нам показали, відбувалися за лаштунками, куди я і пропоную зазирнути…
