У мене таке враження, що я народився, а Шуфрич уже був. Він був таким собі Арестовичем лише менш харизматичним. Постійно верз якісь совкові або проросійські дурниці. І потрапляв у якісь халепи. То дасть Льовочкіну по пиці. Той йому пообіцяв помститися. Я вже не пригадую точно, але здається він його усунув з якихось списків. Чи ще щось. Помста якась кулуарна була. Потім під час помаранчевої революції, під час сутичок в ЦВК його чомусь до пояса роздягли і він так і ходив. То після другого Майдану його у сміттєбак запхали.
Ще він домовився про поєдинок з Гелетеєм, колишнім головою президентської охорони і міністром оборони. Навіть почали публічно тренуватися. Але потім Гелетей чомусь відмовився.
Шуфрич був вірним соратником медведчука. На його телеканалах щовечора фейсом торгував. І городив таку ж дурню, як і Медведчук. Той був інтриган, але публічно повний дурень.
Посадити Шуфрича на комітет зі свободи слова — це була одна з комедій від Зеленського. Тепер СБУ йому висунуло звинувачення у держзраді. Давно вже було ясно, що він агент впливу. Але слуги знюхалися з недобитками опзж. І він процвітав до останнього часу.
А загалом його процвітання це ще одне спростування тези, що ті, хто читає книжки будуть керувати тими, хто дивиться телевізор. У нас ця теза не раз спростовувалася практикою.
Юрій Луканов
