Американська академічна професура у питаннях геополітики, міжнародних відносин і дипломатії рознесла в пух і прах угоду між Джо Байденом і Ангелою Меркель щодо газопроводу «Північний потік-2». Українсько-польський демарш щодо домовленостей Байдена і Меркель сколихнув політичне і дипломатичне середовище світу. І не лише y Європi, але і в гущі політичного бомонду США.
Капітуляція Байдена перед Меркель щодо російського газопроводу порушила двопартійний консенсус США і зробила світ більш небезпечним. Про це пишуть у впливовому американському часописі «Foreign Policy» професор Університету Карнегі Меллона, колишній директор з питань планування державного департаменту США Кірон Скіннер і Рассел А. Берман, професор Стенфордського університету, колишній старший радник з питань планування політики Державного департаменту США.
«Двопартійна опозиція газопроводу «Північний потік–2» була наріжним каменем зовнішньої політики адміністрацій Обами і Трампа та однозначною відповіддю на анексію Росією Криму і відхилення послуг Кремля щодо поставок газу як зброї примусу у Східній Європі. Нещодавнє рішення адміністрації Байдена змінити політику своїх попередників і утриматися від санкцій щодо учасників проекту «Північний потік-2» — це не що інше, як капітуляція перед тиском Німеччини та подарунок президенту Росії Володимиру Путіну. Збитки американським національним інтересам від такої угоди з Німеччиною будуть колосальними», — зазначають професори Кірон Скіннер і Рассел А. Берман.
Навіть у Німеччині зростає протидія щодо означеного трубопроводу. Німецька партія «Зелені», яка, ймовірно, вийде на майбутніх виборах як частина урядової коаліції, виступає проти «Північного потоку» через екологічні та геостратегічні причини.
Однак адміністрація Байдена на наших очах втратила можливість знайти спільну мову з ймовірним наступним лідером Німеччини і поспішила задовольнити канцлера Ангелу Меркель, яка залишить свою посаду через якихось кілька місяців. Чи це розумно з боку США? Питання риторичне!
Рішення щодо газопроводу матиме згубні наслідки для низки країн на східному фланзі Європейського Союзу та, зокрема, для України. З точки зору Польщі, проект «Північний потік-2» завжди повертав неприємні спогади про домовленості між Берліном та Москвою у 1939 році, оминаючи Варшаву. Колишній міністр оборони Польщі Радек Сікорський порівняв трубопровід з пактом Молотова-Ріббентропа, який таємно розділив його країну між Німеччиною та Радянським Союзом, створивши передумови для Другої світової війни.
Нещодавня спільна заява Польщі та України вказує на тривожні наслідки рішення щодо газопроводу, яке було прийняте без консультацій з країнами, які найбільше постраждають від цього газогону. Тому жителі Центральної і Східної Європи роблять висновок про те, що адміністрація Байдена готова піти на поступки ціною їхньої безпеки. Звичайно, орієнтованим на Захід політикам на східному фланзі НАТО немає до кого більше звернутись, крім Вашингтона, але у всіх цих країнах також є антизахідна, проросійська опозиція, яка тепер буде окрилена, щоб запевняти, що обіцянкам Вашингтона про надання гарантій безпеки не можна вірити.
Але найбільш небезпечним у цій ситуації є прихований меседж для Москви та Пекіна про те, що санкції за міжнародну агресію ніколи не будуть тривати довго. Готовність адміністрації США приймати рішення такого глобального масштабу без консультацій із cоюзними країнами підриває базовий авторитет і довіру до США і в інших країнах світу.
Ростислав Демчук
