Люди, зброя, рівень підготовки, дипломатія, єдність фронту і тилу, фінанси… Все це має значення …. Але в аналізі про таку війну, як наша, стратеги у Вашингтоні і Брюсселі забувають про такий ресурс, як ЧАС… Психологічне відчуття часу в Пентагоні і Білому Домі зовсім інше, ніж на передовій на Донбасі чи в Генштабі в Києві.
Американці виросли і живуть з відчуттям, що під ними авіаносець, якого неможливо ні уразити, ні тим більше потопити. Ми живемо з відчуттям дрейфу на крижині, яка під нами у весняній річці швидко тане.
Із свіжого. Зеленський: нам надано лише 10% від того, що конгрес США виділив у квітні цього року…
Відчуття часу неможливо враз змінити на американському авіаносці. Але нам його слід змінювати для себе. Грюкати в усі двері європейців, які, власне, з нами на одній крижині. Вони чекають результатів виборів у США. Українці чекають відключення світла і нову зимову хвилю міграції… І куди попрямують ці нові мігранти? Та знову ж таки в країни Європи, де проблема міграції стала головною політичною проблемою.
Європейці, що тримають 45 трильйонів євро на банківських депозитах, досі не можуть збагнути, що це вмить розсиплеться на порох, коли росіяни з Калініградської області й Білорусі вдарять по країнах Балтії. Ось де основна проблема європейців – у них на відміну від нас немає відчуття крижини під ногами.
Подивився фільм-дослідження журналістів телеканалу “Дождь”, як у Фінляндії, країнах Балтії, Польщі готуються до можливої війни з Москвою. Це просто жах — діти на чолі з премʼєром бігають по лісочках і граються у войнушку, польські політики ловлять момент і розпилюють фанстастичні гроші на іграшкові стіни оборони…
Осінь 2023 показала, як такі стіни в Ізраїлі неосвічені терористи легко зносять бульдозерами. І які висновки в Європі : та що там думати, будувати стіни треба…
Фільм-дослідження називається “В ожидании Путина”… Закликаю нашу владу і Суспільне телебачення терміново знімати подібне: на контрасті з українською воєнною хронікою і коментарями українських досвідчених військових показати європейцям, де авіаносець, а де крижина…
Віктор Лешик
