Тепер, коли його прізвище вже не бовваніє в бюлетенях, і собі дещо пригадаю. Я трохи знав Разумкова-старшого. Так, він був справді розумним, але це зловорожий розум — як, скажімо, Сурков на Московщині.
Тепер уже його син підтвердив: так, батько був проросійським політиком.
Разумков-молодший, нагадаю, є керівником частини кампанії Владіміра Зєлєнського і — увага! — пасинком Анатолія Гриценка.
У самого ж Гриценка просто таки хвороблива манія стати президентом — це мені особисто і дуже нарочито було помітно в спілкуванні Анатолієм Степановичем.
Та з цим менше мороки.
Але що мене відвернуло від Гриценка назавжди, так це те, як в якомусь шоу на телебаченні, коли хтось сказав фразу-табу «Україна – для українців», сей цивільний полковник закрутився, як вуж на пательні. Бігав, кричав, чіплявся до учасників передачі.
Перед дружиною викаблучувався чи перед її одноплемінниками? Але досить було простого питання, щоб псевдо-полковника (до речі, Табачнік теж був полковником, правда ж?) посадити на п’яту точку: «Якщо Україна – не для українців, то для кого?!».
Полковник здувся…
Тому ніякі ні дослідження фонду Разумкова, ні переговори Гриценка-Мостової з Зєлєнськім мене ні здивують, і не згірчать. Це просто не наші люди, не українські. Хоч якими б на позір респектабельними вони не видавалися…
Ще одна «дрібничка» — Анатолій Гриценко особисто доклав немалих зусиль, щоби місто Ватутіно на Черкащині, не дай Бог, не перейменували, бо там же живе його мама і матиме незручності…
P.S.
Сергій Руденко уточнює, що Дмитро Разумков — не пасинок Гриценка, але брат пасинка… Заплутано, але суті не міняє…
Василь Чепурний
