Колись давно-давно я, молодий сільський дурень, приїхав учитися до Києва й страшенно був здивований тутешнім розумінням футболу. Виявилося, що футбол – це не м’яч, не два десятки легінів, які за тим м’ячем бігають, не ворота, поле, голи, фоли, аути та інша премудрість спортивної гри.
У першому турі українці віддали перевагу котові в мішку. Ми багато разів бачили й чули, як він артистично і самозакохано нявкає, але не маємо найменшого поняття, чи цей кіт вміє ловити мишей.
Перечитав і переслухав програмні виступи обох кандидатів у Президенти… Знаєте, що найперше спадає на думку? Вони зараз обидва в точці «зеро». В нульовій точці тієї системи координат, яка має запрацювати після 21 квітня.
Тепер, коли його прізвище вже не бовваніє в бюлетенях, і собі дещо пригадаю. Я трохи знав Разумкова-старшого. Так, він був справді розумним, але це зловорожий розум — як, скажімо, Сурков на Московщині.
Гоголь ще тоді писав про наші вибори…
Останні події в країні спонукали мене озвучити цитату Миколи Васильовича, аби їх, події ті, найяскравіше проілюструвати та пояснити.
Добрий спокійний ранок. Вже попісяли? Тоді серйозно. За всіма пісями-каками ховається один серйозний момент. Днями депутат від БПП Сергей «Бородатая Женщина» дав інтерв’ю.
На світлині –1950 рік. Луцьк. Моя 19-річна мама Галина Степанівна Танюк (верхній ряд, крайня праворуч) у складі ансамлю бандуристів Луцької музичної школи №1…
