Моя фейсбучна стрічка переповнена докладними аналітичними текстами й «листівками», що є реакцією на результати виборів до ВРУ.
Хтось їх сприймає як справжнє волевиявлення народу, і ці хтось — переважно «російськомовні патріоти», які радіють перемозі «Слуги народА», усвідомлюючи навіть загрозу диктатури Зє. А ще ці хтось позиціонують себе як «Партія Шарія».
Комусь болить поразка на виборах. Серед цих чимало просто розчарованих і зневірених. Є багато й таких, хто лає народ, тобто виборців, при цьому палець об палець не вдаривши для піднесення національної свідомості й громадянської зрілості/відповідальності бодай свого електорату.
Прикметно, що є й такі, хто святкує (sic!) свою поразку як… перемогу.
Досвід попередніх, зокрема останніх президентських, виборів свідчить, що ніхто навіть на рівні окремих політсил, не кажучи вже про інтелектуалів-аналітиків, не замислюється серйозно над тим, що ж воно відбувається в Україні та в українському суспільстві і, власне, з Україною та з українським суспільством.
Нарікають на вплив олігархічного й виразно антиукраїнського, українобіжного або принаймні українобайдужого «телевізора». При цьому ніхто не вважає за потрібне навіть обговорювати створення україноцентричної системи ЗМІ, не те, щоби братися до, власне, створення…
Українознавчій освіті й просвіті забракло місця у тих форматах законів про державну мову, про мову освіти і про освіту взагалі, які були б ідеальними для ревних, але ситуативних, борців за українську мову.
Зашорені, задурені, спантеличені патріоти України при цьому демонструють зневагу до всього, що їм підказують зі сторони люди, здатні тверезо й системно аналізувати проблеми й концептуально бачити перспективу.
Користуючись нагодою, ще раз запрошую уважно ознайомитися із ЗВЕРНЕННЯМ ПРОВОДУ україноцентричних сил України та діаспори (https://www.facebook.com/1007871572711529/posts/1212292985602719?sfns=mo) і серйозно замислитися над сказаним у цьому документі.
Вибори до ВРУ були останнім дзвіночком, який нагадує про нагальність СИСТЕМНИХ ЗМІН в Україні. Якщо хтось іще покладає якісь надії на місцеві вибори, скажу: вони будуть лише відлунням президентських і парламентських виборів. Тому краще залишити ці примарні надії й починати працювати над тим, до чого ми закликаємо.
Володимир Іваненко,
Український Університет
Міжнародна Фундація Лідерства
