Я зараз про людину, з якою знайомий особисто, але частіше бачу на відстані. По телевізору, в політичних шоу або на ФБ, як він працює на своєму окрузі з виборцями. Андрій Іллєнко. Молодший за мене. Міцний, красивий, з мистецької родини.
Він із тих, хто не працював – «пахав», реально «пахав» у парламенті і на своєму окрузі. Я обматюкаю всякого, хто скаже, що Андрій Іллєнко як політик нічого не робив, не працював із людьми, не йшов від людини до людини.
Я не виборець «Свободи», проте «Свобода» — здебільшого мій партнер. «Свобода» в Києві та регіонах організувала і успішно (!) провела найбільшу кількість творчих зустрічей зі мною.
Але повертаюсь до пана Андрія: він «пахав» на окрузі і в парламенті! Я переконаний: є ще політики, котрі не зливали свої округи, а так само впрягалися й «пахали». Для чого? Для того, щоб зелений, нікому не відомий «слуга», не роблячи ні хера, с*аний халявщик, просто прийшов і взяв без бою?!!! Не роблячи ні-чо-го!!!
Який кандидат — такий і виборець.
Назвався «слугою народу» – і стій собі, дзюри під дерево. Отримаєш усе.
До чого я це пишу?
Для того, аби ті, хто це читає, хоч трошки зрозуміли: не всі і не всюди тупо зливали свої округи під «слуг народу». Одні працюють, лягають кістьми, показують, що вміють робити і є прикладом трудоголізму — політичного, культурного, всякого. Іншим досить просто записатися в партію…
Як у 1917 році — в партію більшовиків. Чи весь час радянської влади — в єдину партію комуністів. Чи як у гітлерівські часи — в партію Гітлера. Записаний в партію — можеш усе.
Фокус у тому, що партії «Слуга народу» не існує. Ну, а на нєт и суда нєт… Проте хай ті, хто працював, не опускають рук. Бо мета «Слуг народу» – обнулити спершу зусилля тих, хто хоч щось робить. Потім — обнулити державні інститути України.
Андрій Кокотюха
