Імперська великодушність буває. Але не в Російській імперії… Стосунки між Великобританією та Ірланідєю можна порівняти зі стосунками Росії з Україною.
Навіть голодомор Англія влаштувала була ірландцям (картопляний голод), щоправда, на відміну від українців, ірландцям дозволялося виїздити. Тому їх так багато в США (наприклад, Кеннеді з ірландців)…
Та я про великодушність.
Отже Вінстон Черчілль у своїй автобіографії, який, зокрема, був і міністром у справах колоній, у своїй автобіографії, торкаючись світової кризи, пише: «Дві древні раси, які значною мірою створили Британську імперію і Сполучені Штати, зв’язані одна з одною тисячами ниток, навчаються допомагати одна іншій і не завдавати одна одній прикростей після того, як зникла стара причина їх суперечок. Можливо, що кожна отримає свою нагороду, і що Ірландія, переживши внутрішні роздори і примирившись з Великобританією, пізніше за якоїсь важливої нагоди поведе нас вперед і запропонує Британській імперії, а може і всьому англомовному світу, такі вирішення наших проблем, які ми самі не могли би придумати».
Василь Чепурний
