Колона тих, що рвуться до президентства, вже переважила 30 тушок. Десь, певно, є холодильник-склад, де до наступних президентських перегонів зберігаються платформи з фігурами, що вже не раз брали участь у подібних перегонах, і не раз програвали.
Заповітного року, навесні, пломби на тих складах зривають функціонери, допущені партійними фондами. Вони нічого не робили всі ці п’ять років. Зараз у них в руках відра з фарбою та пензлики. Ключник гримає ключами. Допущені входять, і шпортаються поміж партійних платформ з опудалами кандидатів.
Грубий шар пилу не дає одразу розібратися, кого відмивають партійні та піар-спеціалісти. Часом трапляється, що миють ніби свого, а відмили – і всі сахнулися: не та мармиза!
— Це ваш?! — гукають.
— Який, у біса, наш?! Чи вам повилазило — то ж баба!
— Та ні, то він так розмовляє, і так ходить! А насправді – чоловік. Ану ж, придивіться.
— Точно — наш. Дякуємо, що помили йому голову, далі ми вже самі. Лишень нащо бороду йому відтерли?
— Та не мав він зроду бороди. Краватку мав, окуляри, нате, заберіть…
І всі знову ретельно стирають бруд, щоб дописати: «нове, новий, найновіший». Проте голови фігур залишають повернутими у той самий бік — на російську мову, мораторій на продаж землі, низькі ціни та високі зарплати, з іще більшими пенсіями.
Карнавал уважається вдалим, коли повз глядачів — до нових посад у Кабміні та ВРУ, проїдуть понад тридцять платформ, усі в блискітках, дівчата трястимуть персами, мужі вказуватимуть перстами, але голосна музика заважатиме почути різницю між їхніми гаслами.
А ви думали, вони йдуть на президентство?
Не хвилюйтеся, їм лише потрібно сісти на нові потоки та отримати непотоплюваність. Бо звання «кандидат у ПрезидентиУкраїни» є пожиттєвим допуском до безкоштовних їдалень. Так само, як і «колишній член верховної ради».
Же не манж па сісжурз.
Володимир Сердюк
