Кожен тоталітарний режим має дві опції: або сипатися, або посилюватися. Побоююся другого. Якщо в них кухарка могла керувати государством, то чому кухар не може побавитися в кухарку? З погляду царя-самодержця, якщо й мати «бунт», то краще – на кухні: там купа ножів і гострих предметів. З погляду канібала: жертву там і засмажити можна, щоб далеко не волочити.
Якщо цареві треба виправдати свою поразку у великій війні – йому треба позаріз затіяти маленьку, але стовідсотково переможну. Маленькі, але переможні войнушки вбивають набагато більше зайців, ніж одна велика й важкогабаритна. Хто тепер винен у контр-відступі й здачі загарбаних позицій? Правильно, зрадник Пригожин.
Хто здатен уберегти расєю-матушку від лихої смути громадянської війни? Правильно, батько путін. Що має робити суспільство орків, коли їхнє священне государство атакують зеки й найманці? Правильно, сплотитися ще більше.
У цьому марлезонському балеті відсутній основний персонаж – народ. Його нема. Він пройшов надійне щеплення проти «кольорових революцій», тому зміну царя внаслідок бунту він розцінює як катастрофу. Регіональні еліти так само думають. Бо Пригожин – це кухар і фрік.
Навіть якщо там усе серйозно й навпаки – треба вболівати, аби режим із цієї потасовки не вийшов сильнішим. Інсценізація замаху, як правило, унеможливлює справжній замах. Марлезонський балет був 
придуманий у 17 ст. самим королем. Він особисто був автором усіх компонентів вистави: від сюжету й музики до декорацій і костюмів. Це був балет про полювання – улюблене заняття короля.
Остап Дроздов
P.S.
Прогнозувати будь-які події в Росії немає жодного сенсу. Як сказав прокремлівський політолог Фарід Закарія, Росія надто велика, аби бути просто нормальною. Там не діють жодні закони, окрім законів фізики, і то – не завжди. Там може бути все, що завгодно… В смислі, абсолютно все. Навіть «Кись» тієї Татьяни Толстої нині – грубий соцреалізм. Вже не кажучи про Сорокіна.
Всі політологи, які начебто намагаються щось там спрогнозувати, просто заробляють гроші і пишуть свої синопсиси, що не мають до реальності жодного стосунку.
Аби якийсь умовний Жак Сегела, прибув до Росії, в 1917-му році, то він би увечері 24-го жовтня сказав: я думаю, якось воно все потроху устаканиться… Отримав би свої 10 царських золотих червінців, та по бистрому сʼїбався додому, аби бухать, дресірувать любіму обізяну, бути шпіоном, і ходить в оперу з красівими тьолками.
Росія проковтне й перетравить вагнера з прігожиним, проковтне й перетравить герасімова й шойгу, путіна перетравить. Вона навіть здатна саму себе проковтнути й перетравити. Єдине, на що Росія не здатна – проковтнути й перетравити Україну. Вдавиться! Вже вдавилася! Бо у нас місія, а в них – ху*ня якась…
Віталій Чепинога
