Отже весь “марш справедливости” був потрібен особисто Пригожину для легалізації свого майбутнього. Ні більше, ні менше. Щось типу з козацьких повстань 17 ст. Коли швидко витягли шаблюки і пішли громити сусідні міста. Бо все не так. А потім король підкине зп, збільшить реєстр і всі розходяться. Через кілька років те саме і так по колу.
Із цікавістю прочитав анотацію Ганни Улюри до книжки «Звірослов» Тані Малярчук видавництва Лілея НВ. Там чорним по білому написано, що Шевченківської премії Малярчук не отримала, бо у Комітет був поданий рукопис… Брехня!
… На російському першому каналі замість «Лебединого озера» — «Джмелині бугі», облізлий щур нарешті виліз із бункерної паралельної реальності і городить черговий маразм, в ростові і воронежі зеки беруть владу в свої руки і готуються марширувати на москву!… Кієв за трі дня? Ми єшчьо нє начіналі?.. Що з мордою, шапіро? Де пропагандони? сімоньян? скабєєва? кісєльов? мардан і пр.., і пр..? Чому не чути художнього свисту п’яного ліліпута-гідроцефала?..
Заціпило.
Кожен тоталітарний режим має дві опції: або сипатися, або посилюватися. Побоююся другого. Якщо в них кухарка могла керувати государством, то чому кухар не може побавитися в кухарку? З погляду царя-самодержця, якщо й мати «бунт», то краще – на кухні: там купа ножів і гострих предметів. З погляду канібала: жертву там і засмажити можна, щоб далеко не волочити.
Це не бунт. Це громадянська війна. Саме так вона й виглядає. І те, які в неї масштаби і тривалість – не головне. Громадянські війни мають велику здатність «розкочегарюватися», так само, можуть і затухнути – достатньо загибелі її вождя. Свого часу писав і казав: путін грається з вогнем, створюючи “вагнерівців” і віддаючи їх у безроздільне користування своєму “кухарю”. Фактично він сам собі створив величезні проблеми. І навіть якщо він таки виграє, це може стати реальним початком кінця “бункерного”.
