Найбільша помилка, якої припустився Захід за останні 30 років – нерозуміння ідентичності Росії та СССР. Західні країни 20-го сторіччя ніколи не мали особливих ілюзій щодо СССР та імперії, на базі якої він постав. Вінстон Черчилль казав під час другої світової, що для нього та для Британії було б ідеально, якби останній росіянин убив останнього німця.
Тому союзництво з Країною Рад проти Гітлера було вимушеним і дуже швидко зруйнувалось. Тому що було неприроднім за своїм походженням.
Практично одразу після Другої світової почалась наступна війна, яка тривала майже п’ять десятиліть – холодна. У ній не воювали напряму в Європі, а більше по В’єтнамах і Кореях, мірялись ядерними бомбами на Кубі. Але всі сорок п’ять років Захід чітко розумів хто такий Сталін та його наступники і що таке СССР. Власне, НАТО і виникло як програма протистояння Совітам, які за результатами ДСВ несподівано отримали половину Європи у модерацію і адміністрування, а ще 5 років тому навіть мріяти про таке не могли. І весь час Захід та НАТО вели активну програму стримування, втручались де потрібно, вербували кого потрібно і робили все необхідне, щоб стримувати червоного монстра.
В’ячеслав Молотов, міністр зовнішніх справ СССР, який застав початок холодної війни, описував принцип мислення СССР так: «Коли ми бачимо можливість – ми нападаємо. Якщо можливості нема – ми чекаємо». Це, власне, і є сучасна зовнішня політика Росії і Путіна. Нападати лише на слабких або коли є впевненість, шо нічого не буде.
Вони дуже обережні і боягузливі, і діють лише коли упевнені, що переважають силами вдесятеро. Але хтось із західних істориків сказав дуже гарно про СССР під час холодної війни – ця країна має найкрутіші спецслужби, але її керівники ніколи не дослухаються до своїх шпигунів. Воістину, саме це і знову відбулось в Росії – до путіна на стіл носили зовсім не те, що йому доповідала розвідка, а навіть ті крихти, що потрапляли – він не читав.
Коли СССР припинив існування, Захід вчинив стратегічний прорахунок. Вони вирішили, що загрози більше нема, бідні пострадянські країни не зможуть об’єднатись і для певності позбавили ядерної зброї декотрих з них. І що Росія – просто одна з країн Тюрми Народів. Але, схоже, до них аж зараз поволі доходить, що скелею, на якій був збудований СССР є Росія і російський народ. І з неї лише обтрусились тимчасові дерев’яні прибудови. А росіяни просто ЧЕКАЛИ.
Захід спробував політику замирення, але вона звісно що не спрацювала. Тому політика стримування знову в дії. Так, вони не допускають втягування своїх країн у гарячу війну з Росією, але холодна війна знову активна. Ціною нападу на Україну цивілізований світ зрозумів, що Ред Алєрт нікуди не дівся. Пригадую, ще перед повномасштабним нападом Блінкен їздив у Росію пробувати достукатись до їх дерев’яних довбешок, а Патрушев перебив його на зустрічі і сказав зловісно – «ми вєрнулісь». Вже з однієї цієї фрази стало зрозуміло, шо ці недорікуваті косплеєри вирішили погратись в Червону Загрозу.
І тепер Росія під ковпаком, і дуже надовго. Навіть після завершення війни в Україні Захід не повернеться у теплу ванну, бо вони тепер знають і бачать. І тихенько дивуються, як не бачили цього раніше. Після війни знову почнуться шпигунські війни, холодне стримування та іґнор. За будь-якої влади, навіть з Навальним на чолі. Бо Захід зрозумів, на чому все збудоване. І цього разу не зрозуміло, що врятує Росію, бо її розпаду наразі не планують.
Залізна завіса знову заклацнеться навколо Росії і цього разу нам повезло опинитись назовні.
Володимир Гевко
