Непокаране зло повертається. Завжди! У ці дні маємо сумну дату — 80-річчя, коли було спалено містечко Корюківка. З людьми! Практично сім тисяч українців пішли на небо димом. Хто палив? Мадяри, якими керували німці. Хто бачив? Партизани Фьодорова-Попудренка, які визирали, як вовк із лісу, і нічого не робили, доки три дні (ТРИ ДНІ!) окупанти спокійно палили людей.
Проте. Вулиця Попудренка досі є в Чернігові. Пам’ятник Попудренку досі стоїть перед обласною бібліотекою — не прибрали навіть перед таким сумним ювілеєм! Це все, що треба знати про чернігівську владу.
Німці за свої звірства покаялися. І словами, і дойчмарками. А мадяри — жодного слова співчуття не зцідили зі своїх урало-фінських губ, які полюбляють гуляш і банош.
Як довів дослідник Віктор Моренець, у 1947 році в Чернігові публічно судили мадярських офіцерів, які палили мирні українські села. Їх визнали винними. Але згодом вони повернулися на батьківщину, бо треба ж було будувати гуляш-комунізм сталінського зразка. На батьківщині вони злочинцями не були.
І коли прилетів у Будапешт Єльцин, то оголосив, що й Росія не визнає мадярських злочинців злочинцями. Мадяри радісно втішалися, і лишили в спокої своїх кривавих офіцерів, котрі на той момент були живими. І зараз юридично вони не є злочинцями. Попри спалені Корюківку, Єліно, Смолин, Козари … і не тільки на Чернігівщині.
Тому мало сьогодні слів пам’яті — має бути вимога від Українського інституту національної пам’яті, МЗС до парламенту і уряду Угорщини з вимогою про визнання злочинів, які не підлягають терміну давності.
Бо непокаране зло повертається. Ми це бачимо зараз по Орбану-Сіярто.
Василь Чепурний
P.S.
Хамський народ мадяри. Лижуть руку тим, хто сильніший і жорстокі до слабших.
Василь Кудря
