Чи «дякувати» Зеленському за те, що Україну, вже, по суті, злили на Заході? І що Перемога від нас ще далі, ніж досі була? Так, але не Зеленському одному. Кулеба і Єрмак винні ще більше. Фатальна помилка – розраховувати тільки на одного партнера, навіть дуже сильного, як здається. Така помилка в політиці — рівноцінна самогубству.
Кулеба намилював зашморга, Єрмак його надягав – чи навпаки, не принципово – коли ще в 2020-му пороги ОП оббивав посланець Трампа Рудольф Джуліані, а ті двоє його, делікатно кажучи, спускали в каналізацію.
Джерело*: «Джуліані казав Зеленському прямим текстом: «Ми тебе не просимо допомагати шукати компромат на Байденів в Україні через «Бурізму». Хоч там не тільки «Бурізма»… Ми тільки кажемо: не 
заважай своїм правоохоронцям і нашій команді зібрати докази».
Джуліані гарантував, що Дональд у боргу не залишиться, і що угода з ним буде вигідною і Зеленському, й Україні. Та ба, друг-Андрій, якого у Вашингтоні приймають майже так само, як Зеленського (чому?!) наполіг ставку робити не на Дональда. Той, мовляв, «збитий льотчик». Джуліані поїхав ні з чим, а Трамп сприйняв усе дуже особисто.
Вже перед самими виборами у США 2020-го через закриті канали була спроба ще раз домовитися із Зеленським. І знову з МЗС-ОП – бо це одне й те саме – «підказали»: «Володимире, не слухай їх». Далі був десант до Києва від «демократів», ті, своєю чергою, тільки повторили Кулебу і Єрмака, але категорично. Все, вибір зроблено – безнадійний. Бо на те й дипломатія, щоб уміти домовлятися і з тими, й іншими, жодного не роблячи ворогом. Можна було ситуацію з Трампом вирішити інакше, і з користю для Києва теж.
Тепер маємо – те, що Байден з демократами Україну кинуть, було зрозуміло ще навесні 2022-го. Зараз саме це відбувається. Що сказав Трамп про нашу війну, не втомлюється повторювати тамтешня пропаганда – «хай віддають землі росіянам, і я війну закінчу».
Я теж ніяк з цим не погоджуюся, але вже було сказано: Дональд має довгу пам’ять, і вона щодо Києва зла. Він просто не хоче чути зараз про Зеленського. Не знаю, що мав би зробити Зеленський, аби Трампове ставлення 
до української проблеми змінилося. Тут якийсь глухий кут. Як можна було дипломатові Кулебі подібного не передбачити? Як можна було робити заручницею «демократів» цілу країну?
Щодо корупції, про яку теж багато в статті ТІME – це відмазка для американських виборців. Конгресменам-демам начхати, скільки та на яких рівнях крадуть в Україні. Але виправдатися якось треба. Надто, перед тим 41% електорату, який схвалює витрати на українську війну. В цьому відношенні історія про Шурму з апарату Зеленського, брата-крадія іншого Шурми – просто подарунок. Треба ж – розслідування НАБУ, а Шурма катається із Зеленським до Вашингтона в офіційній делегації!
Звичайно, є замовна складова у цій статті. Відсутній славнозвісний «баланс», яким так любить хвалитися західна журналістика. Де хоч єдиний натяк, що Україні, попри все, допомагати варто? Нема.
Ця стаття – лише початок. Будуть інші, ще гірші, такі закони інформаційної війни. Але принаймні цю Київ ще може виграти, якщо просто зараз почне думати тверезо, а не заглядати до рота «партнерам». Вже відтак можна буде говорити про якийсь перелом війни на полі бою. І хай би Зеленський поміняв керівників МЗС і ОП, ще вчора.
*Джерело – співпрацює з впливовими республіканцями у Вашингтоні, і це єдина ідентифікація, яку просить про себе оприлюднювати.
Людмила Пустельник, США
