Спостережень багато: і щодо виступу, і щодо учасників, і щодо техніки, і щодо облич на трибунах тощо. Але, всі ці різні враження мають який містичний об’єднуючий невблаганний висновок: «Це твій останній парад». Для когось це стало констатацією неспростовного факту, для когось – звершеним сподіванням, для когось — приголомшливим відкриттям.
І було видно, що це розуміння приходить і до нього в режимі реального часу просто там на площі, в Олександрівському саду, і він вже не може приховати особисте усвідомлення незворотнього, і всі це бачать, відтак розгублено шукають невідому досі версію поведінки.
Усе ще має відбутися, щоби метафізичне відчуття перетворилося на історичну дійсність.
Як казав Вінстон Черчілль після другої битви за Ель-Аламейн: «Це ще не кінець. Це навіть не початок кінця. Це – кінець початку».
Валентин Ткач
