… Вони досі живуть у совєцькому союзі. Ми, українці, про це якось не задумувались. Незважаючи на перманентні драматичні випробування, останні тридцять років ми намагалися рухатися вперед; намагалися, попри все, відстоювати свободу особистості і державний демократичний устрій. росія ж залишилась далеко позаду і справді застрягла на роздоріжжі проклятого міжчасся – десь між сталіним, гітлєром, брежнєвим і путіним…
Вони, раби сатанинського режиму – від найбагатшого олігарха до останньої «тварі дражащєй», — всі ці роки жили помстою і комплексом неповноцінності, змішаним з манією пихатої і фальшивої величі. І ось настав час пігмеїв, загнаних у ярмо. Їм сказали: вбивайте і грабуйте!..
Неотесане й тупе нацистське стадо, для якого сенс життя – у безпричинній, жорстокій, безглуздій війні, у вбивствах беззахисних людей, у диявольських звірствах, свинячих пиятиках, гвалтуваннях і мародерстві – це і є хвалена «друга армія світу»…
Може, найтупіші з цих варварів і справді думають, що вони – «асвабадітєлі», і приїхали вбивати нас, українців, для того щоб нас «асвабадіть». Проте, думаю, переважна більшість організмів із ординської тьми ні про що взагалі не думають, а їдуть сюди, хтиво облизуючись від перспектив грабунків і мародерства, щоб отримати нагоду для своїх убогих і мізерних «душонок» «оттянутца» — посмакувати вбивствами, знущаннями і приниженнями беззахисних жінок, 
стариків, дітей, — усіх, хто не може всадити в цю мерзоту автоматну чергу чи розірвати її джавеліном. Вони такі практично всі – з якихось загиджених околиць минулого століття, дарма що окремі з них вміють користуватися смартфонами і сидять у тік-токах.
Ці zомбі гидко тхнуть злом і брехнею, мертвечиною і позавчорашніми кислими щами. Ці епічні олігофрени морально, духовно і культурно опущені на дно людської цивілізації. На тому дні, за Пєлєвіним, навіть «чапаєва» вже нема, там лише «пустота» і тьма. «Калхоз рассія» — ось їм назва. Затрапезний совок, який з абсолютним нерозумінням і тупою заздрістю «відкриває» для себе існування санвузлів в українських сільських помешканнях – ось росія справжня, росія, споконвіку невмита, смердюча і нечесана.
Вони справді досі живуть у закляклому в часі совєцькому союзі. Їхня свідомість за останні тридцять років практично не змінилася. Вірніше, змінилась – їхні порожні голови, куди раніше іноді залітали якісь облудні совково-комуняцькі гасла, зазнали впродовж останніх десяти – двадцяти років тотальної кастрації мізків. Відтак нині у них між вухами – смердюча вата, приправлена отруйним сурогатом із пришелепкуватих фашистських тез бункерного людожера про якусь «вєлікую рассію», котра, спершись на костилі, тобто на скрєпи, рачки «встала с колєн»…
Вони справді сподівались, що їхню нацистську криваву «спецоперацію» українці зустрінуть караваями і квітами. Уявити, що українці дадуть їм по яйцях і по зубах і розмажуть їхні шмарклі по їхніх азійських тупорилих мордах, вони фізіологічно не здатні… Вони справді думають, що 
життя – це існувати, як існують вони, позавчорашні: убого й примітивно, як безсловесний скот у загидженому хліві, як понурі раби в ярмі: водяра, окрошка, лапша з телевізора від божевільних соловйових і кісєльових 24х7, «дєди ваєвалі», «ядєрний пєпєл» і «можєм павтаріть»… І всіх, до кого дотягнеться їхня кістлява рука, вони намагаються затягнути у своє гниле і криваве минуле.
І вони справді люто ненавидять Україну, бо Україна – інша, бо Україна – вирвалась за межі їхнього убогого лепрозорію. Україна – вища, краща, заможніша, сучасніша, розумніша від них, від усієї росії, котра залишилась на задвірках світу. Вони потайки жалюгідно заздрять нам. І вони, здається, своїми куцими і запаскудженими мізками вже починають здогадуватися, що місце для їхньої сатанинської держави – на смітнику історії. Свою ущербність вони усвідомлюють на рівні печерної закомплексованої підсвідомості – і не лише зачумлений бурят чи вошивий бомжуватий ванька-дебіл з костроми, а й – деградований «пітєрскій очкарік», котрий не зміг відкупитися від війни й мусить нюхати в окопах смердючу білизну «однополчан второй арміі міра», але при цьому разом з ними «подобострастно» смакує вбивствами.
Їхня кондова совковість у всьому, з ніг до голови. Їхній фашизм – справжній, цинічний і демонстративний, на показ перед усім світом. Їхня ісконно-русская шовіністична пиха від вуха до вуха – споконвічна, хижа і зверхня, і зловонна, як дихання пекла…
Михайло Сидоржевський
ілюстрація Васілія Шульженка
