Політика

Півень, кури і павутиння осені

Осінь тихо крадеться селом… Вона приходить непомітно, обережно, ночами, коли ніхто не бачить… Заходить з берега, від річки, з лугу, посилаючи поперед себе летюче павутиння, наповнене краплями роси.

Павутиння – це безпілотники осені…
Осінь потроху вихолоджує вже вбрані городи, готуючи землю до зими…

На краю городу стоять молоді кури і дивляться, як жовкне листя на кущі калини… Вони ще на бачили осені…
— А потім буде зима, — каже старий півень.
— А що таке зима? – питають кури.
— Зима це – холод і мороз, — відповідає півень.
— А що таке холод і мороз? – знову питають кури.
— Це коли земля стає біла, гребінь закручується в дудку, а лапи мерзнуть по самі коліна.., — страшно мовить півень.

— Не слухайте його, він вас лякає – встряє стара курка.
— Да, — веде своєї півень далі. – А ще зимою може прийти лисиця…

— Лисиця.., — кпинить стара куриця з іронією. — Тобі про ту лисицю ще прапрадід розказував, який її й сам живою ніколи не бачив. То всьо – «лєгєнда о мінотаврє», міфи дрєвнєй Грєциї… Хіба би свиня прийде, як хлів забудуть зачинить…

— А коє-хто з вас і не доживе до зими, — не вгамовується старий півень.
— А що ж з нами станеться? – допитуються кури, ніби й легковажно, але вже трохи стривожено.
— Во многія знанія – многія печалі, — каже півень, не відповідаючи по суті…

Потім півень іде в курник, сідає на жердину і закриває очі. Півень удає, що спить… Але він не спить. Півень знає, що зима прийде. І що одного дня може прийти й лисиця… Якої він ніколи не бачив… А може і не прийти…

Ще півень думає про життя…

Віталій Чепинога

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.