Коли він почав прямо тут, на одній з площ у центрі Харкова емоційно показувати нові риболовні снасті, я заходився співчувати рибі у водоймах області і за її межами…
А ще дуже зрадів, що бачу і чую того самого Вітю Печененка, з яким ми вчилися на журфаці КДУ ім. Т. Шевченка три десятиліття тому, — енергійного, веселого, товариського.
Ми зі сміхом згадували наші численні пригоди в гуртожитках №3 і 4 на Ломоносова і ніяк не могли наговоритися…
Бо що то за спогади «насухо»?
Але в обох якраз тимчасова підписка про «без випивки». Тому домовилися провести повноцінний міні-саміт у недалекому майбутньому.
І не в центрі міста, а десь на водоймі, де Вітя вже почав підгодовувати рибу і випробовувати нові снасті.
До нових зустрічей, друже!
Павло Кущ
