250 годків сьогодні виповнилося Івану Котляревському. «Будеш, батьку, пановати» — передбачав Тарас Шевченко. Воістину – коли вже вийшла друком «Енеїда», засновник російської літературної мови Алєксандр Пушкін ще й не народився…
Цей майор – канцеляриста – директор театру – вічний холостяк написав таке, що воно ввійшло в плоть і кров українського народу.
Скажімо, я ще зі студентства тримаю в пам’ятку: «Як общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісповнять». До речі, в моїй Авдіївці досі маму маткою називають, як і в козацькі часи. Бо думають про пчолину матку, а не про фізіологію а-ля ротбурд і прочії нечестивці…
Чи оце: «Любов к Отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильнійша од гармат». Чи діалог Наталки із возним! «А він тобі що? – А ти ж йому що?»…
А який смашний гумор, скажімо, про богів: «Зевес тогді лигав сивуху і оселедцем заїдав…» (цитую з пам’яті, звиняйте, як де яку кому пропустив…)
А мій тесть Ігор Сергійович, світлої пам’яті інтересний чоловік, що перепробував себе і шахтарем, і журналістом, любив цитувати як Еней утрапив до пекла:
«Тепер Еней убрався в пекло,
Прийшов зовсiм на инчий свiт;
Там все поблiдло i поблекло,
Нема нi мiсяця, нi звiзд,
Там тiлько тумани великi,
Там чутнi жалобниї крики,
Там мука грiшним не мала».
… Тесть взагалі був дотепним чоловіком — дивиться у телевізорі як президент Кучма виступає, уже не дочуває, що той каже, а тоді із Шевченкового «Сну» так влучно: «Ще й на лихо сердешнеє хита головою…»
Як каже молодь, спасибі, діду, за «Енеїду»!
P.S.
А безсмертні малюнки Анатолія Базилевича до «Енеїди» — то взагалі м-м-м!
Василь Чепурний
