Нафталін не тільки відлякує міль, а ще й непогано зберігає політичні трупи. Кілька днів тому виповз із нафталіну Симоненко й заявив, що хоче бути президентом…
А щойно в соціальній мережі прочитав дискусію старої гвардії соціалістів щодо можливого об’єднання усіх міні-партійок зі словом «соціалізм» у назві, довкола Олександра Мороза, щоб… гуртом штовхати його у Президенти.
На їхню думку — він найдостойніший.
А мені пригадалося, як напередодні передостанніх виборів замість агіток електорату роздавали книжечку віршів Олександра Мороза «З відстані». Це мало б, напевно, переконувати пересічного виборця в тому, що погана людина не може писати вірші (?).
Дісталася й мені його книжечка.
Прочитав її і не втримався, щоб не «відредагувати» деякі віршики відповідно до тодішнього поточного моменту. Ось зразок того «редагування»:
А ми апостола не ждем,
Самі собі кричим «осанна»,
Хоч не в свої, як видно сани
Вже доста всілося людей.
Ще й патріотів, бо воно –
Те почуття патріотизму
Із родоводу. І Вітчизна,
Якщо не наша, то… чужа… – пише Олександр Мороз у тій книжечці «З відстані».
РОЗДУМИ ПЕРЕД ЗРАДОЮ
А ми апостола не ждем,
Самі собі кричим «осанна»,
Хоч не в свої залізли сани –
Народ в парламент нас везе.
Ми ж патріоти, а воно –
Те почуття патріотизму
Таке велике, що Вітчизна,
На тлі його як те… пшоно…
Така дрібненька. Скрізь обман, –
На нашу волю в’яжуть пута.
Ще й чужаки до влади пруться –
І прийдуть. Вітя – їх пахан
Відкрив секрет: донецька рать
Нас непоборних, непідкупних
(Хоч не святих, та непідсудних)
Бажає гамузом придбать.
То, може, з молотка пустить,
Усе оте, що ще в нас куплять?
Останній раз зіграю крупно –
Готуйте ваші срібняки!
Антін Щегельський
