Поняття «раб Божий» абсолютно неправильно трактується сьогодні. Адже дві тисячі років тому це було синонімом найбільш вільної людини. Бо ж коли ти оголошуєш себе рабом Божим — то як ти можеш бути рабом земного Івана, Петра чи Романа?
Але нині це поняття трактується як принизливе — адже слово «раб» закриває всю суть поняття. Схоже, що архієреї РПЦ в Україні (псевдонім — УПЦ) таки не церковне, а сучасне, світське поняття успадкували. Воно й не дивно — вирощені в оранжереях\терраріумах КГБ, як би ще вони це сприймали?!
Зрештою, подивіться на фото їх зібрання — невже там можна побачити молитовне\духовне на їх лицях, як це можна було бачити у Папи Івана Павла II чи зараз у Патріарха Варфоломія I?!
Тож митрополит черкаський Софроній (Дмитрук) так і каже, що страх керує діями єпископату РПЦ в Україні. Вони раби страху, а не раби Божі.
І, як положено рабам, неграмотні ні разу.
Наприклад, заявили, що архієреї не ходять на зустрічі князів, царів та імператорів? Ой, темні неуки — а хто скликав Вселенський собор, де був прийнятий Символ віри? Чи не імператор Костянтин?! А хто встановив унтер-жандарма (обер-прокурора) у синоді їх любої російської церкви? Чи не цар Московії Петро I? А хто відновив РПЦ — чи не «імператор» Сталін?
Або ляпнули, що зустріч з Президентом має відбуватися «на церковній території». У них що — екстериторіальність? Чи вони новий Ватикан? Адже Лавра належить українській державі, яка тимчасово, через москвоцентричність кучмівської влади, надана в користування РПЦ.
Рабом страху є і митрополит Софроній, бо, за його ж словами, він тільки крикнув з місця, що з чимось там незгодний. Таким же рабом є і митрополит вінницький Симеон (Шостацький), якого дехто мостить на трон предстоятеля об’єднаної церкви — не виступив же, не прийшов на ТБ… А мовчечки приїхав до Президента — а раптом вдасться ще вскочити у високе крісло…
Ні, тільки Патріарх Філарет достойний стати главою визнаної вселенським православієм української Церкви. Бо він вільний від гріха страху.
Василь Чепурний
