Політика

С сахарам ілі бєз?

Вперше в житті потрапив у країну франкофонів. Таких домашніх, теплих умов ХОЧ ШОСЬ говорити їхньою мовою не бачив ніде.

Згадав увесь мій словник на 100 слів і десять фраз із «мерсі боку» та «тре бьєн» включно. І кожен раз люди ніби беруть тебе попідручки й ведуть: «А ну-ну, давай давай…»

І ти шось «даєш»..!

Таке спостерігав лише у Фінляндії.
Там, якщо ти вмієш говорити більше, ніж «кійтос» та «антеексі», кожен перехожий терпляче чекатиме поки ти сформулюєш питання і дуже повільно, ніби на уроці за 20$ година, дасть просту і ясно проговорену відповідь. Фінською.

Великий контраст із Австрією, Польщею та Естонією.
У двох останніх, якщо унюхають, що ти добре розумієш московську, будуть немилосердно впарювати саме її.

Про Україну мовчу.
Тут навчитися говорити українською «від людей» — марна справа. Не раз бачив як іноземцям починали як неповносправним шось пояснювати по-московській, а тим хоч плач.

— Вам с сахарам ілі бєз? — голосно, ніби до хворої, заговорив був бармен у львівському супермаркеті, коли пані грамотно попросила кави. Але була чорношкірою.
На щастя носії французької НЕ ВІРЯТЬ, що хтось може не знати цієї мови. Тому їм нічо не загрожує.

Ростислав Мартинюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.