На початку 2000-х я працював на телеканалі ІНТЕР (був популярним російськомовним телеведучим, телепрограми «Тайд», «Шалений світ», «Бадьорого ранку», «Квадратний метр», словом, шо було, те було….
Політикою я тоді не цікавився.
Заробляв гроші, развлікав заможну публіку, був у тренді і на гламурі, понтувався, вів трохи розгульний спосіб життя, карочє за нинішніми мірками — ідеальний народний депутат від слуг народа.
І от якось до мене звернулося керівництво телеканалу змодерувати для молодняка СДПУ(о) політичний тренінг, на кшталт: відбулися вибори до Верховної Ради і ви всі — народні депутати, що пройшли до парламенту.
Тренінг відбувався у Будинку вчителя, де в свій час засідала Рада часів УНР. В Президії — Кравчук, Медведчук, покійний Зінченко і ще купа якихось відомих на той час облич, чиї прізвища не збереглися в історії.
«Політічєская рєпутація в Украінє — продукт скоропортящійся і завісіт от маси суб’єктівних факторов, начіная от коньюктури на ринкє углєворододов і заканчівая настроєнієм російского прєзідєнта» — приблизно так почав свою промову якийсь заїзжий модератор із Москви.
Далі було ще цікавіше:
«Політіка — вєщь абсолютно бєзпрінципная. Тот, кто склонен к рєфлєксіям, самокопанію, нє способєн іграть в командє — для подобной місії нє годітся. Вашє главноє заданіє любой цєной, я почьорківаю ЛЮБОЙ, добіться, чтоби ваш законопроект бил проголосован. Для етого хороші всє срєдства — договорьонності, служєбниє связі, лічний авторітєт, а когда нужно компромат, подкуп, шантаж і дажє угрози фізічєской расправи. Всьо ето ми будєм моделіровать в етіх стєнах».
І справді, потім упродовж трьох днів понад двісті п’ятдесят молодих людей отримували знання як «валити конкурентів», «підкупати колег», «застосовувати чорний піар», «впливати фізично і морально», «працювати в комітетах», «створювати та ухвалювати проекти законів», «голосувати по білому і по чорному»….
Але над усім цим тяжіла одна домінанта, яку тренери і коучі повторювали як мантру – «ДЛЯ ДОСТІЖЄНІЯ ЦЄЛІ ВСЄ СРЄДСТВА ХОРОШІ», а ще сміялися: «когда кто-нібудь спросіт ‘єсть ли у вас совєсть?» , смєло отвєчайтє: «єсть, но ми єю рєдко пользуємся».
З середини все це нагадувало якийсь сатанинський шабаш з метою наї*ати усе й усіх, не виключаючи одне одного і самих себе.
***
Я не знаю, що там відбувалося у Трускавці, але судячи з кількості кравчуків-медведчуків на українських телеканалах та риторики багатьох новообраних народних депутатів — з того далекого 2002-го року не багато що змінилося.
Здається нових слуг народу знову в пришвидшеному темпі вчать як най*бувати всіх нас і одне одного за допомогою новітніх технологій.
Отака асоціація виникла знов. Тому — будьмо пильними!
Антін Мухарський
