Ось що пише Боріс Джонсон в часописі Daily Mail: «Захід повинен бути сильним, покінчити з пустослівними заявами, зволіканням і якомога швидше прийняти Україну в НАТО. Жодна країна світу не зробила більше і не докладала більше, ніж Україна, щоб продемонструвати свою готовність до членства в НАТО. Жодна збройна сила не є більш ефективнішою, ніж Україна у використанні зброї НАТО.
Жодна інша країна не має нагальної потреби у членстві в НАТО, ніж Україна. Усе, що потрібно було зробити Альянсу, це скласти графік — не для миттєвого членства; це не має сенсу, поки триває війна, але для членства, щойно буде здобута перемога.
Все, що нам було потрібно, це слова про те, що приєднання може розпочатися, як тільки закінчиться війна і що це може бути вже наступного року. Це було б правильним повідомленням для тих хоробрих українців, які зараз борються за своє i наше життя.
Це було б правильним повідомленням для Путіна, яке дало б абсолютно чітке розуміння, що його катастрофічна пригода закінчиться лише одним способом. Це було те, що НАТО мало сказати цього тижня в литовській столиці — і що ми отримали натомість?
***
Так чого вони злякалися? Коли лідери НАТО цього тижня прибули до Вільнюса, було, безперечно, очевидно, що вони повинні робити. Вони мали бути сильними. У цьому вся суть НАТО. Вони повинні були продемонструвати, що їх ні в якому разі не лякає Володимир Путін і його брязкання зброєю. Вони мали продемонструвати, що країни НАТО визнають величезні жертви України та зобов’язання, які це накладає на нас на Заході — і вони мали знайти відповідну відповідь.
Понад 500 днів українці протистоять російському наступу, війні, яку вони нічим — повторюю — не спровокували. Їхні міста бомбили без розбору, жінок ґвалтували, дітей викрадали, а в Криму є табори, де військовополонених чоловіків систематично каструють.
Десятки тисяч українських військовослужбовців загинули разом із незліченною кількістю мирних жителів, а десять мільйонів українців були змушені залишити свої домівки. Цього тижня лідери НАТО повинні були продемонструвати свою колективну повагу та вдячність за героїчний опір України в боротьбі проти Росії, в якій жоден солдат НАТО не загинув і не постраждав тому, що Українці борються замість нас і за всіх нас.
Вони борються за свободу та демократію скрізь: за Східну Європу, за країни Балтії, за всі народи в усьому світі, над якими може знущатися чи вторгнутися могутній сусід. Тому цього тижня ми завдячували українцям ясністю щодо їхнього майбутнього».
Ростислав Демчук
