Багато українців святкують сьогодні День Соборності, хоча є й такі, що не святкують. І тим, і тим хочу нагадати, чим закінчилась історія кохання двох молодих держав ЗУНР і УНР, які поклялись одна одній у вірності біля храму Софії.
Як в житті галичани та наддніпряни не завжди можуть порозумітись, так і ЗУНР і УНР не зрозуміли один одного. Фактично було лише співробітництво у військовій сфері, і то доволі незначне, адже Українська галицька армія не розуміла навіщо битись за Правобережжя, поки Львів не звільнений. Петлюра не розумів, навіщо той Львів, поки не звільнений Київ…
А потім у відповідь на невдоволення генералітетом, Симон Петлюра розпочав чистки наших лав… Найвидатнішого тогочасного воєнного діяча Болбачана – розстріляли, генерала Антіна Кравса віддали під суд…
УНР почала таємні перемовини з Польщею, УГА — з Денікіним. Як наслідок, керівництво УГА зрадило УНР, підписавши сепаратне перемир’я з Денікіним (Зятковські угоди), а УНР дало мовчазну змогу на захоплення Кам’янець-Подільського польськими військами, чим змусило уряд ЗУНР емігрувати до Румунії.
А потім УНР зрадило ЗУНР, уклавши угоду з Польщею про спільні дії проти більшовицьких військ та встановлення україно-польського кордону по річці Збруч. Обопільні зради дали тоді Україні ще півроку боротьби та агонії.
Втім, за 70 років два закоханих серця знов об’єднались і в сварках, образах та непорозуміннях продовжують пестити спільну дитину — Україну від Сяну до Дону. І тільки від нас усіх залежить, якою вона буде і що з нею буде.
P.S.
На старій світлині — інтерновані вояки УГА та армії УНР, як нагадування, чим закінчується, якщо українці в черговий раз марнують шанс і що найгірше — намагаються домовлятись з ворогом!
Микола Мельник
