День Соборності я сприймаю як виклик, як завдання, як мету. Коли в запашну кав’ярню принести бочку з квашеною капустою, завтра вся кав’ярня смердітиме квашенням. Коли перемішати зерно й полову, то викинеш усі зерна. Коли в кошик до стиглих овочів кинути гниль – завтра гнилим буде весь кошик.
101 рік тому, 22 січня 2019 року на Софійському майдані в Києві було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР в соборну і неподільну Українську державу.
Багато українців святкують сьогодні День Соборності, хоча є й такі, що не святкують. І тим, і тим хочу нагадати, чим закінчилась історія кохання двох молодих держав ЗУНР і УНР, які поклялись одна одній у вірності біля храму Софії.
Соборна, Вільна та Незалежна. Такою її бачили українці Наддніпрянщини та Галичини, Полісся та Волині, Донбасу та Слобожанщини, Таврії та Бессарабії.
Короткі новели (образки, шкіци, етюди, мініатюри, ескізи – як завгодно) я пишу давно. Люблю цей малий жанр. Бо й самі ми постаємо з малого – і в малу грудку перейдемо, завершивши всі земні справи.
