Якісь західні «інтелектуали» опублікували в британській The Guardian статтю, що НАТО у жодному випадку не має приймати у свої ряди Україну. Хто платив цим «публіцистам» за опус – очевидно. Шанована британська газета «зіграла в демократію» – і обі#ралась.
Реальність сьогодні така, що це Україна вирішує, хто є достойним членом НАТО, а не навпаки. Натівські відмовки у членстві для України – це дипломатичний сцикливий піз#ьож. Викликаний відсутністю справжніх лідерів у країнах блоку. І катастрофою з лідерами у США: одного з дідів-кандидатів у президенти залишає розум, до іншого, трохи молодшого діда, розум ніколи не приходив.
НАТО було ефективним оборонним союзом і створювалося, коли країни-засновниці бачили смертельного спільного ворога. А потім нові держави були прийняті у військовий союз саме з цієї точки зору. Без усілякої «лірики».
Перше «розширення» НАТО – Греція і Туреччина. Одна щойно завершила громадянську війну і була прийнята в союз через поразку грецької Компартії у війні і бажання Заходу не допустити поширення комунізму. Інша країна посилювала прикриття південного флангу альянсу і там через короткий час були розміщені американські ядерні ракети, націлені на СРСР. Про «демократичні цінності» і «боротьбу з корупцією» у Греції і Туреччині тих часів можна лише здогадуватися.
Наступною до альянсу прийшла ФРН. Країна, яка всього десять років тому була головним ворогом Європи і США, де не закінчилась «денацифікація», частина території якої була окупована Совєтами. Але ж взяли! Бо треба було протистояти радянщині.
Наступною була Іспанія. У державі щойно викинули диктатора Франко, основна маса населення була проти вступу до НАТО – але ж усіх незгодних «переламали» і вступили в союз. Потім була НДР. Прийняли «по факту» через возз’єднання німецьких земель. Попри те, що демократією у «східних землях» не пахло, а смерділо натомість совком, КДБ і Штазі (фрау Меркель і досі тим тхне).
Коли НАТО мало спільного ворога – воно оборонялося, незважаючи ні на які умовності. Країни колишнього «соцтабору», які увійшли в блок, були символічним закріпленням «перемоги» Заходу у «холодній війні», і на момент прийому не були ані взірцем демократії, ані взірцем боротьби з корупцією, ані взірцем військової потуги.
Сьогодні НАТО – це колгосп, у якого 32 Голови. Кожна Голова вирішує самостійно, хто їй ворог, а хто друг. Ця дискусійність і самостійність у прийнятті рішень зафіксована у Договорі про створення НАТО, навіть у його славнозвісній 5-й статті, яка радше гарантує відкриття дискусійного клубу, а не відкриття фронту усіх держав-членів проти ворога. Тому одна свиняча Голова (Орбан, Фіцо чи якась інша путінська шавка) може заблокувати всю удавану міць альянсу, перевівши спротив агресору у безрезультатну балаканину.
Мілітарно, альянс продемонстрував тотальну неготовність до сучасної війни. Словоблуддя, відсутність коштів, нуль консенсусу, нереалістичні оборонні плани, обмаль зброї і боєприпасів – це не оборонний альянс, а тусовка романтичних очкариків у пивбарі.
І лише Україна, яка самотужки (з краплинами натівської допомоги) долає людожерний російський фашизм, є реальним порятунком для НАТО, союзу, який позбавлений сенсу існування, бо втратив головну усвідомлену загрозу. Раша для них не екзистенційна загроза! Схаменіться!
Третій рік поспіль натівцям не доходить, що пуйло готовий зжерти їх усіх. Третій рік вони не можуть усвідомити, що лише Україна здатна перервати летарнічний сон колись потужної військової спільноти. Прокидайтесь, не торгуйтесь, приймайте Україну і разом рятуйте світ від кремлівського дегенерата!
Олег Стрекаль
